Нагуєвичі. Про Франка – дітям або мандрівка одного дня з користю… Заньковецька, Куліш, Федькович, Загребельний, Франко… Знаєте, що об’єднує ці прізвища? Всі вони народилися в серпні! Часом для того, щоб спланувати якусь невелику денну мандрівку, ми використовуємо різні хитрості… Хочеться, щоб поїздка обов’язково була цікавою і корисною, а ще, щоб не рвалась «ниточка» подій… Цього разу такою «ниткою» став місяць серпень, бо 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (близько 100 км від Львова) народився Іван Франко

Вихідні дані: поїздка одного дня, в межах 100 км їзди зі Львова, машиною, з дітьми, культурно-пізнавально 🙂

Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі» – це комплекс з трьох локацій, розміщених на території близько 30 га серед могутніх дубів Дрогобицького району. Тут уже відчувається дух Карпат, пахне грибами і ягодами, встелено яблуками і сливами справжнього українського села. Музей працює з 10 до 18 години у всі дні тижня, окрім понеділка.

Як доїхати в Нагуєвичі. Зі Львова в Нагуєвичі автомобілем можна доїхати кількома шляхами. Найоптимальнішими варіантами по часу і по якості дороги станом на 2018 рік є:

1-ий варіант – виїзд зі Львова по автотрасі Н 13 (Львів-Ужгород) в напрямку м.Самбір. Можна звернути трохи раніше в селі Новий Калинів, але в зв’язку з поганим дорожнім покриттям, прямуємо далі. В Самборі – наліво в сторону міста Дрогобич. Проїхавши ще 25 км відремонтованою дорогою, в селі Лішня повертаєте направо. Ще 7 км і ви будете на місці, де по праву сторону першою вас зустріне Стежка Івана Франка.

2-ий варіант – автошляхом М 06 (Київ-Чоп), зі Львова – до села Пісочне, в якому звертаєте на автодорогу Т 1402 (Пісочна-Східниця) в напрямку міста Дрогобич. В селі Почаєвичі потрібно повернути направо на автодорогу Т1218. Проїжджаєте через все місто Дрогобич рухаючись в напрямку міста Самбір. В селі Лішня повертаєте наліво і далі як у 1-шому варіанті.

Стежка Івана Франка – перша локація, яка зустрічає вас при в’їзді в село… Місток у ліс як місток у дивовижне царство природи, природи, яка живила фантазію ще малого Івана і давала йому сил у нелегкі дорослі часи…

Тут, серед сторічних дубів, за ідеєю І. Чайківського і В. Кушніра, зусиллями студентів Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, були створені дерев’яні скульптури – символічні образи персонажів художніх творів Франка: Захар Беркут, Прометей, Каменяр, Дзвін, Мойсей, Кохана і багато інших.

Трохи далі – Галявина казок – невеликий, однак з любов’ю облаштований майданчик для діток, де вони зустрічаються з героями казок Івана Франка.

Можна спробувати повідгадувати персонажів (звісно тут спершу потрібно самим добре підготуватись :))

Тут і цар звірів Лев, і Ведмідь Бурмило з хитрим Лисом Микитою, Кіт Мурлика, Баранці на кладці, Лисичка та Журавель, що ніяк не могли чемно поділити їжу… У глибині лісу – урочище Ярина – капличка з криницею, до якої Іван Франко приїздив лікувати свої хворі руки в 1913 році. Це була його остання поїздка до рідного села…

Батьківська садиба. Кілометр від стежки в глибину села – і по обидві сторони ще дві локації – зліва – комплекс Батьківська садиба, справа – літературно-меморіальний музей Івана Франка. У музей під відкритим небом «Батьківська садиба» входять стайня, хата, приміщення для зберігання зерна, кузня і колодязь.

А якщо ще трошечки пройтись – бонусом для вас розмальовані вулики і яблуневий сад. Приємно гуляти територією – всюди можна запхати свого носа, розглянути колиску маленького Франка, ковальські міхи його батька, дзеркало в дерев’яній оправі матері…

Тут зібрані експонати родини Каменяра, селян рідного та навколишніх сіл. Жорна, діжки, прялки і веретена, посуд, вишиванки і печі, ложки і полумиски, книги і каганці… Як прислухатись, можна почути як співає і розповідає легенди своєму синові Іванові мама…

Літературно-меморіальний музей. У 1986 році навпроти Батьківської садиби було збудовано музей. На першому поверсі у двох залах зібрані матеріали про дитячі та юнацькі роки поета, період проживання в Нагуєвичах і в Дрогобичі, навчання в початковій школі і документи з Дрогобицької нормальної школи, де записане ім’я Франка.

Музейники Нагуєвич дуже цінують цей експонат 1860-х років як і прижиттєві видання автора і його літературну спадщину, частково показану у другому залі. Підіймаємось поверхом вище – тут постійно діюча виставка Товариства пошуку жертв війни «Память»,  знахідки з розкопок, колекція грошей тих часів, а також дві зали, виставки у яких змінюються час від часу. Новинкою музею є експозиція в підвалах «Посмертна маска». Тут світлини останніх місяців життя Івана Яковича, фото з похорону, копія посмертної маски і картини, що висіла в часі прощання з Франком… А ще годинник, зупинений на 16.00 – часі, коли зупинилось серце великого Каменяра…

Від себе… Враження, що залишились з відвідин комплексу – дуже позитивні. Усе, від дубів до людей, від колиски до посмертної маски… Діти не нили 🙂 І навіть без примусівки запам’ятали багато фактів з життя Івана Франка. Уже дорогою до річки ми влаштували їм перевірку в такий спосіб: кожен факт, що вони пригадають, дає їм одну хвилину забави на гаджеті 🙂 Трохи спотівши, вдвох «напригадували» аж на 30 хвилин гри. Ось вам деякі з них:

  • Коли Франкові було 9 років, помер його батько. В 15 років померла мати…Таким чином ще юнаком Іван Франко став сиротою…
  • Після 2-го арешту вернувшись додому не мав навіть чобіт і дуже тяжко захворів…
  • Знав багато мов і переклав Книгу Буття українською. Цей переклад і сьогодні вважають одним з найкращих
  • Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Недалеко від його могили – могила дружини. Могила знаходиться наче в тіні… як в тіні свого чоловіка була його дружина при житті…
  • У Франка було четверо дітей, але останній поки ще живий прямий спадкоємець Франка не має дітей. Тому рід Франка скоро закінчиться. (Чому він собі не народив хоч когось? Питали діти…)
  • Франко не дожив до свого 60-ліття кілька місяців, зображений на 20-гривневій купюрі та дав назву цілій області України 🙂

Цікаво було слухати, як діти складають і аналізують факти, як викручуються тоді, коли в пам’яті вже майже нічого не залишилось і як витягують з пам’яті факти, почуті колись раніше… Мотивація – велика сила!

А коли закінчився час на смартфоні, в хід пішли інші ігри… Окрім літачків по всій машині та бриджу в карти, нашим рятівником в цій поїздці став неокуб. Приємна втома і бажання планувати наступну неділю, хіба це не найкращі докази того, що вихідний вдався?