Винахідницькі задачі: як навчити дітей не боятися труднощів
та давати собі раду в складних ситуаціях.
Впевнена, що усі батьки хочуть, щоб їхні діти могли собі самостійно давати раду в житті. Іншими словами – вирішувати проблеми, з якими стикаються та стикатимуться. На жаль, в річних планах школи такі завдання явно не прописані. Але у нас, батьків, є можливість через гру навчити дітей мислити критично і цілісно, застосовувати уже отримані знання, помічати і використовувати доступні, хоч часом і непомітні на перший погляд можливості, і, найголовніше, – ніколи не зупинятись на першому вирішенні, а шукати найкращого! І навчити цього можна з допомогою такого інструменту ТРІЗ-педагогіки як відкриті (чи винахідницькі) задачі!
Трохи загальної інформації, про умову, шляхи розв’язку та відповіді до відкритих задач – тут. Сьогодні ж – покажу на прикладі, що ж таке винахідницькі задачі на основі казкових історій і як їх вирішувати з дітьми, перетворивши процес навчання на веселу і приємну гру.
Задача перша – казкова. «Про кмітливого зайця»
Жив собі дядько Ведмідь і мав він дачу. Любив Ведмідь на дачі відпочивати, але не любив працювати. От одного разу виросла в нього на дачі за літо кропива. Та така, що не те що полежати, ходити неприємно. Ведмедю самому ліньки полоти, а погрітись на сонечку охота. От придумав він оголосити нагороду тому, хто його ділянку очистить: цілу корову! Гукнув на увесь ліс, ніхто не зголошується… Засмутився було Ведмідь, аж ось, за кілька днів, приходить до нього Зайчик…
- Ти, – каже, – корову віддаєш, якщо твою ділянку від кропиви очистити?
- Я, – каже Ведмідь. А самому вже й бажання пропало цілу корову маленькому Зайчику віддавати… Та ділянку очистити треба…
- Тоді, – знову Заєць, – я готовий взятись за це діло.
Надумав Ведмідь Зайчика перехитрувати:
- Віддам я тобі корову, але за однієї умови: якщо почистиш дачу і жодного разу не почухаєшся! А мій син – Ведмежатко – за тобою наглядатиме! Очей не спускатиме!
Погодився Заєць і почав кропиву смикати. Смикає, смикає, ось уже й обід, сонечко припікає… Не так втомився Заєць, але ота прикра кропива лоскоче і пече… Треба почухатись! А як це зробити, щоб корову не втратити? Ведмежатко ж ні на крок не відступає, та все під лапи заглядає! Нумо Зайцю допоможемо, задачку його вирішимо!
Скажу впевнено, що дітям такі задачі надзвичайно подобаються, їх можна загадувати в дорозі, вдома чи на відпочинку, одній дитині чи цілій групці. Ми з сім’єю практикуємо розв’язувати такі задачі всі разом, дорослі і діти, адже варіантів розв’язку може бути сила-силенна і кожен з них буде чимось цікавим, чимось незвичний, часом смішним, а часом фантастичним. Один розв’язок може потягнути за собою цілу низку неймовірних ідей, відкриваючи перед дітьми зовсім інший світ. Світ, де з кожної ситуації можна виплутатись, якщо тільки захотіти і трохи постаратися!
На що важливо звернути увагу, розв’язуючи винахідницькі задачі?
- По-перше, розповідаючи задачу, використайте увесь свій акторський хист, обов’язково жестикулюйте і міняйте голос, додавайте яскравих деталей, «малюйте» словом. Для чого це потрібно? Якщо дитина чітко уявляє, «бачить» картинку, вона швидше і радісніше включиться в гру, а приємність – найкращий помічник фантазії!
- По-друге, ніколи не критикуйте ідеї, а покажіть шляхи їх покращення, ставлячи запитання! Це допоможе дітям побачити слабкі та сильні сторони своїх рішень, навчить їх не боятися генерувати ідеї, довіряти собі і вам.
Наприклад, якщо дитина скаже що вирішенням такої задачі може бути просто піти додому і почухатись, то не варто казати, що це безглуздо і неможливо, бо так не домовлялись! Краще запропонувати дитині придумати такі умови, за яких це відлучення додому могло б стати реальним… Натомість можна запропонувати покращити варіант дитини, додавши туди трохи деталей: «Зайчик сказав Ведмежаткові, що дуже швидко збігає додому, бо його жінка Зайчиха спекла сьогодні пахлаву з медом і потрібна думка досвідченого дегустатора меду (тобто Ведмежатка), чи добрий рецепт».
- По-третє, допомагаючи, пропонуйте дитині не готові рішення, а покажіть ресурси в задачі, за допомогою яких можна прийти до хороших вирішень. Пошукайте разом найдрібніші деталі, продумайте усі вихідні дані (висловлені та приховані).
Наприклад, пам’ятаємо, що Ведмежатко – маленьке, а отже перехитрувати його простіше, ніж дорослого. Або, якщо в задачі сказано, що уже обід і сонечко припікає, то логічно буде додати, що Ведмежа напевно вже добряче нагрілось і не проти б і відпочити… Або, що десь поблизу точно можуть бути ще зайці… Або використати вміння зайця стрибати, добре чути, рити… Це навчить дитину звертати увагу на деталі, а також на обставини, які непомітні на перший погляд.
- По-четверте, не забувайте радіти ідеям дитини, підбадьорювати його чи її, обговорювати вирішення, покращувати їх, пропонувати також свої власні і обов’язково нагадувати, що рішень може бути багато, не зупиняйся! Це сприятиме набуттю навичок діалогу та комунікації, пошуків альтернативних рішень та вміння вдосконалювати
На завершення, поділюсь кількома розв’язками, які нафантазували ми, в дорозі з мандрівки на гору Маківку.
- Можна виполюючи, наспівувати колискову, сподіваючись, що Ведмежатко стомлене засне;
- Можна почухати спину до дерева, сказавши, що це просто розминка для ніг;
- Можна викопати ямку, прикрити її бур’яном, самому переступити, а коли Ведмежатко впаде – швиденько почухатись;
- Можна наче випадково жбурнути трохи землі в очі Ведмедику, а поки він протиратиме чи промиватиме – буде час почухатись;
- Можна запропонувати малому відпочити і пограти в піжмурки
- Можна покликати зайчика-братика непомітно помінятись з ним
- Можна …
Це лише мабуть десята частини з наших розв’язків. Жаль, що мандрівка закінчилась! Діти просили ще задач! Пообіцяла розказати на наступний раз! І Вам обіцяю 😉