Відкриті задачі – що це таке? Відкриті задачі в щоденному житті
Не пам’ятаю вже де і коли вперше почула, що не варто проблеми називати проблемами, а краще – задачами, тому що в задач є ВИРІШЕННЯ, а в проблем може й не бути… На якийсь час з цим девізом явно стало простіше сприймати будь які негативні моменти, які так чи інакше виникають в житті кожного. Та коли ще за деякий час познайомилась з ТРІЗ-педагогікою і її важливим поняттям «відкритої задачі», заміна поняття «проблема» на «відкрита задача» стало поступово проникати у всі сфери не тільки мого власного життя, а й життя моїх рідних, друзів та просто знайомих.
Отож, що таке «відкрита» і що таке «закрита» задача? Як «бачити» такі задачі в повсякденному житті? І що дуже важливо – як навчити своїх дітей (та й себе) вирішувати відкриті життєві задачі?!
Закриті задачі – це задачі, які на 99% (щоб не сказати на 100%) зустрічаються лише в школі, в шкільних підручниках. Такі задачі часто настільки відірвані від реально життя, що не знаєш – сміятись чи плакати… Впевнена, що й у Вас не раз виникало таке відчуття, коли Ви намагались допомогти своїм дітям з уроками. Для вирішення таких задач потрібно лише подивитись після якої теми ці задачі, застосувати відповідний алгоритм і вийти на єдину правильну відповідь. ЄДИНУ! А що ж відбувається в реальному житті? В реальності ж у кожної ситуації є множинність «правильних відповідей» і часто відсутність єдиного, найкращого для усіх і кожного, алгоритму дій! А тепер питання: чого ми хотіли б навчити своїх дітей? Вирішувати задачі з підручника чи давати собі раду в житті? Виявляється, ці дві категорії стоять на протилежних берегах!
Як навчитись «бачити» відкриті задачі щодня довкола себе? Дуже просто, варто лише почати 😊 і Вас не можливо буде зупинити! Наприклад, важко підняти дитину вранці до школи – це відкрита задача, бо кожен чи кожна з нас знайде тут безліч варіантів розв’язку, кожен з яких може бути найкращим в одному випадку і не дуже добрим в іншому. Як навчити дитину самостійно збирати рюкзак, робити уроки, чистити щовечора зуби, читати книжки, складати одяг… Такий список щоденних «задач» батьків школярів можна складати ще довго… У батьків дошкільнят – свої списки, у дітей та молоді – свої. Отож першим ділом намагаємось випрацювати в собі звичку дивитись на щоденні великі і малі виклики – як на задачі.
Гра «добре-погано» як елемент розвитку емоційного інтелекту у дитини
Другим кроком буде вміння формулювати ту саму задачу: дитина не хоче читати – це не задача. Як заохотити дитину читати – ось це задача! Дитина розкидає свій одяг – це не задача (в голові це відразу проблема). Як навчити дитину складати свій одяг – це задача. Тут також важливим є позитивне формулювання: «як навчити дитину не кидати свій одяг» та «як навчити дитину складати свій одяг» – обидва формулювання про одну й ту ж задачу, але в першому вислові міститься негатив, а в другому позитив!
Що ж виходить? Задачу знайшли, сформулювали позитивно, а що далі? Де шукати рішення? ЯК їх шукати? Саме навички розв’язку таких відкритих (або винахідницьких, творчих) задач пропонує ставити в центрі навчання ТРІЗ-педагогіка, яка головною своєю метою бачить розвиток креативності мислення у дітей, тобто вмінню знаходити і винаходити різні шляхи виходів з тієї чи іншої ситуації!
Про ТРІЗ-педагогіку ще буду писати багато (будьте готові 😊), і про відкриті задачі теж. Зараз ж пропоную вам одну казкову задачу, спробуйте з власними дітьми. Впевнена – і Вам, і їм сподобається! Раджу починати саме з казкових задач – так дітям легше буде пропонувати різноманітні варіанти і не переживати, що ці варіанти відкинуть (згадуєм школу – тут критикують геть усе…). Казка – значить можна!
Задача про кепку-невидимку
Жив собі-був собі вихований хлопець. Данилом звали. Повертався якось Данило зі школи, а попереду – бабуся з клунками – ледве суне. Данило ж вихований – вирішив допомогти. А коли вже біля дверей повернув хлопець старенькій торби, бабуся й каже: Дякую, тобі дуже, юначе, допоміг. Хочу віддячити тобі за твою доброту. Ось тобі кепка. Та не проста вона: коли одягнеш – невидимим тебе зробить… Взяв Данило, та й не вірить… Але бабусі не віддає – образити не хочете… Як же перевірити, чи дійсно «працює» кепка-невидимка? Допоможи Данилові, порадь!!!
* Основа казки з книги А. Гина «Задачи-сказки от кота Потряскина», перекладена і змінена мною.
Трошки методики 🙂 Розповідайте задачу натхненно, робіть паузи і круглі очі, передавайте здивування і сумнів… Усе, щоб заохотити дитину до міркувань! Але в жодному разі не пропонуйте свої відповіді!!! Жодної!!! Лише питаннями допомагайте дитині зрозуміти, чи її пропозиції здійсненні за даних умов, чи потребують якихось додаткових витрат чи матеріалів. Порадьте шукати “ідеальні” з точки зору витрат часу і сил варіанти…
А далі… далі буде 🙂